LAUDA NOSTRA – наша пісня вдячності

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

(напередодні Дня народження)

Так уклалося моє життя, що я живу одразу в двох світах. І від цього щасливий. Той другий світ не є паралельним. Він є просто іншим. Це – СВІТ МУЗИКИ, або навіть не світ, а спільнота, країна, планета чи держава звуків. Його можна порівняти із будь-якою із відомих нам форм організації життя і життєвого простору, бо цей світ музики водночас і схожий на них – і зовсім їм і їхнім законам не відповідає.

Цей світ були спроби описати чи – навіть, через засоби мистецтва кіно – проникнути у нього. Ось лише два зразки: поетична і по-дитячому наївна казочка із назвою «Звуки музики»; і глибоко філософське дослідження «Репетиція оркестру». Ці приклади я назвав, щоб було краще зрозуміло наскільки світ музики є нам близьким і водночас – далеким, ніби цілком простим… і водночас – абсолютно незрозумілим.

Іншість цього світу я усвідомив дуже давно. Коли саме, запитаєте? – Не знаю, але мені здається, що я з цим народився. :) Тому я навіть не можу стверджувати, що композитор – це професія. У моєму розумінні, композитор – це перш за все людина, яка здатна жити в тому іншому світі: СВІТІ ЗВУКІВ… Моя музика є всього лишень фіксацією на папері того стану, в якому я перебуваю живучи в тому іншому світі. Якщо для когось із людей вона відкриває віконце у цей СВІТ – тоді я подвійно щасливий.

Вчора у мене була репетиція в органному залі. Разом із органісткою ми працювали над текстом мого нового твору для органу-соло – LAUDA NOSTRA”. У собор Святої Магдалени завжди – є концерт, чи ні! – хочуть потрапити туристи. Вчора чергова, котра має ключі від храму, (з цілком невідомих мені причин…) чомусь? :), відчинила їм двері.

Туристи зайшли у зал, почули звуки органу і почали настирливо впрошувати органістку, щоб дозволила їм просто побути в залі. Звичайно ж, роботу над новим твором довелося призупинити, бо атмосфера створювалася цілком не творча. Тому ми вирішили, що процес чорнової роботи над новим твором не є найкращим способом :) ..презентації «Музики у храмі». Я попросив органістку заграти вже готові концертні твори. Свій вибір зупинив на музиці тих композиторів, яких ціную понад усе. Таких є багато, але вважаю, що Бог дав привілею провести більшу частину свого свідомого життя у СВІТІ МУЗИКИ двом моїм улюбленцям. Отже, прозвучав фрагмент із «Льоенґріна» Ріхарда Ваґнера і Токата та фуга ре-мінор Йоганна Себастьяна Баха.

Радість від почутого туристи висловлювали захоплено і гучно. Але попросили на завершення заграти ще щось. Органістка запропонувала, що познайомить їх із новою музикою. Це було справді сміливо, бо такий крок до людей непідготованих – інакше не охарактеризуєш! Вона заграла твір, який (за її словами) найбільше любить.

Прозвучав мій “Benedictus”. Це – тиха молитва на органі, яка може асоціюватися з поетичними рядками пісні вдячності у Сотому Давидовому Псалмі, або зі зверненими до Господа словами біблійного Пророка Захарії: “Благословен, хто йде в Ім’я Господнє”…

Після закінчення твору оплесків не було… Були – сльози… А одна жіночка підійшла до мене з трояндами і сказала: Тепер я знаю як є у раю!”

Саме ці слова і наштовхнули мене на думку: «Якщо як композитор у своєму житті я бодай одній людині (чужій і незнайомій!) привідкрив віконце у той інший, чарівний і неповторний світ – СВІТ МУЗИКИ – то я подвійно щасливий!»

Прочитано 108 разів
Богдан Котюк

Bohdan Kotyuk

Musical composition

Детальніше в цій категорії: « Старі фотографії Мольфар »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається