Дякую, дорогі Друзі, що усі ці 20 років ВИ були зі мною, підтримували мене й допомагали мені в непростих життєвих обставинах.   Дякую, мої дорогі, що дозволили весь цей час бути серед ВАС.

1999–2000 рр. Дій послідовно, наполегливо та з довірою

1998–1999 рр. Йди за своєю ротарійською мрією

1997–1998 рр. Представ ротарійські турботи

На цю подію Леополійці очікували два роки. Відбулося. На спільне відзначення 108 річниці створення РОТАРІ до залу Rotary-meetings РК «Львів-Леополіс» – Королівської трапезної Палацу Корнякта зібралися представники всіх Ротарі-клубів Львова. Зібралися не лише для привітань один одного, але перш за все для вшанування людини, яку знає й цінує Львів, Наша громада, вся Україна й українці у світі.

Уже вкотре 24 листопада на знак солідарної пам’яті про жертви геноциду Українського народу, яким усе прогресивне людство визнало ГОЛОДОМОР 32 – 33 років, ми запалимо свічки на своїх підвіконнях. Минуло 80 років. За цей час відбулася природна зміна поколінь. Але навіть у Львові, який у 30-х роках не входив до Сталінської антилюдської імперії-тюрми народів, усе ще живе півтора сотні очевидців Голодомору. Вони на той час ще були дрібними діточками.

Це був справжній шок. Здавалося б: чи можна ще чимось здивувати людину, яка протягом десятиліття досить часто спілкується зі сліпими, яка знає, бачить і добре розуміє їх проблеми? Адже ми Леополійці з РК «Львів-Леополіс» стільки різноманітних ракурсів життя неповносправних – життя буденного і святкового – спостерігали…

Цього року Леополійський бал, який (здається) має стати традиційним, відбувся рівно на тиждень швидше ніж минулого року – але у листопаді. Тому у кулуарних розмовах на БАЛУ звучала з великою переконливістю версія: «Леополійський бал» має стати нашим Великим Осіннім Святом, яке доповнить «Зимову Маланку», «Весняно-Квітневе Народження РК Леополіс» і «Літню (не у значенні підстаркувату, а мудру і дозрілу!) Передачу Президентських Повноважень».

Ми йдемо тими дорогами, які самі собі обираємо, або ж тими, що нам уготовані долею навіть, попри всі наші потуги й намагання. Це вже як кому судилося… 14 років тому охрестившись Ротарійцями-Леополійцями ми спільно обрали дорогу громадського служіння. Цей шлях – далеко не легкий і цілком не простий. Дехто з нього за ці 14 років зійшов, інший – приєднався до іншого гурту “прочан”, котрі теж несуть свій ротарійський (хоч і не Леополійський) хрест. Чи це мука, чи покута? Чи на цьому шляху ми прагнемо якогось очищення?

Між музикою і футболом є багато спільно. І перш за все – це те, що як на одному, так і на іншому переважна більшість людей «розуміються». Однак, якщо ви побачите скорочення МЮ, то майже не задумуючись, розшифруєте цю абревіатуру – Манчестер Юнайтед. А що стосується музики та МІ – то навіть далеко не кожен із професійних музикантів одразу збагне, що йдеться не про ноту <мі>, а про музичні інструменти, бо цим скороченням переважно користуються лише професійні музичні органологи – тобто, дослідники і знавці музичного інструментарію