Не змінюючи тональності

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Це було на останньому на цей момент нашому зібранні. Під кінець свого перебування у нашому клубі наш гість пан Василь, 92-річний український американець, заспівав патріотичну пісню. Її підхопили Тарас, Роман та інші леополійці. Пан Василь ще трохи порозмовляв з нами і попрощався, перед тим домовившись про нові зустрічі.

А ми ще залишаємося і продовжуємо розмовляти. Всім нам симпатичний цей чоловік, що за віком годиться кожному з нас у батьки-діди. Недаремно у нашому клубі здобула таку популярність програма "Від батька - до сина", адже в основі її - глибока пошана до старшого покоління, якому довелося пройти через багато випробувань і в якого нам є чому повчитися...

Роман хвалить панове Василеве виконання пісні: не так істотно, що голос не надто сильний, зате у ньому відчувалася твердість, та й тональність пан Василь тримав упевнено.

Я на це завважив, що коли свого часу співав разом з Іваном Козловським, то почув від нього, що це дуже важливо – закінчити пісню у тій же тональності, у якій розпочав…

- Що ти говориш? – Зиновій уважно прислухався до моїх слів. – Про якого Козловського?

- Про Івана Козловського, знаменитого українського співака.

- Того самого, що ще у радянські часи записав платівку з колядками? Я дуже любив їх слухати…

- Того самого.

- ?!

Що ж, розповідаю одну з сторінок своєї біографії.

... Отож, це було понад 25 років тому, я вже працював у Львові, але мав 4-місячне стажування у Московському університеті, моїй другій alma mater (я там закінчував аспірантуру). Ми тоді з Московським університетом дружили, тож у там у той час перебувало досить багато львів'ян. Я зробив перерву у стажуванні і приїхав до Львова на свій день народження (теж у березні), щоби встигнути повернутися в Москву до святкування 175-річчя Тараса Шевченка, яке задумала провести українська діаспора.

І от я приїжджаю до Головного корпусу університету 119-им автобусом, підіймаюсь на 14-поверх зони "Б", там у одній із зал і мало відбутися святкування. На вході мене зустрічає Роман, тоді аспірант.

- Михайле Михайловичу, добре, що ви приїхали, бо треба бавити Козловського...

"Ну й жаргон у аспірантів", - думаю собі, "цікаво, що би це мало означати - бавити Козловського"... Входжу до зали і втрачаю на момент дар мови: у залі сидить власною персоною Іван Козловський, знаменитий співак, а з ним акомпаніаторка. Десь з півгодини часу, а то й більше треба було з Козловським провести, просто побесідувати, щоби він не нудився, чекаючи на початок вечора.

Я спромігся на привітання, а Іван Семенович, довідавшись, що я зі Львова, зразу ж почав цікавитися, хто там зараз диригує в Опері, і запитувати про інші подібні навколомузичні речі, що про них я не мав зеленого поняття.

Порятунок прийшов у вигляді Ігоря, тепер заступника декана механіко-математичного факультету. Ігор теж тоді перебував з візитом у Московському університеті. Його старший брат - музикант, зараз викладає в консерваторії (муз. інституті), тож сяк-так про музику у Львові ми спромоглися побалакати.

Тим часом розпочався урочистий вечір. З'ясувалося, що Івана Козловського на участь у ньому загітував Олесь Гончар. Під голосний акомпанемент Козловський проспівав якусь урочисту пісню, чи арію, зараз уже не пригадаю...

Тоді посідали за стіл, де з напоїв був тільки узвар. Я сидів напроти Козловського. За якийсь час він запропонував заспівати "Реве та стогне Дніпр широкий", але для цього, сказав, треба встати - сидячи не співають.

Співали a capella, з великим ентузіазмом. Коли посідали, я шепнув Юркові (доцентові Політехніки; він помер у 45 років, на жаль): "Ніколи не думав, що доведеться співати з Козловським", на що Юрко: "Ти все ж причетний до музики, граєш на гітарі, а я мав переважно двійки зі співів..."

Далі наші студенти і аспіранти співали гарні українські пісні. Видатний співак дуже хвалив виконання, зазначивши, що це дуже важливо – закінчити пісню у тій же тональності, у якій розпочав…

Втім, я про це вже згадував.

Прочитано 160 разів
Михайло Зарічний

Mykhailo Zarichnyi

Mathematics

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається