Плюс константа. Про Михайла Зарічного у трьох частинах

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Плюс константа.

Про Михайла Зарічного у трьох частинах.

Частина І. Бард.

Математику, як зрештою і музику, в школі вивчали всі. Або – бодай робили враження, що вивчають. Хоча мушу авторитетно зауважити, що «вивчення музики» на відміну від оволодіння глибинами математичної науки майже в усіх школах переважно зводиться до цілком ганебного окозамилювання. Тому роблю висновок: стабільно і цілеспрямовано займатися музикою можуть або люди, які цілком витають у небесах і на грішну землю опускаються лише при оказії – щоб остаточно душа не покинула тіло, чи ті, для кого пізнання цифр і алгебраїчних символів відкрило естетику й глибини тої справді математичної досконалості, що таїть у собі музика.

Саме до такої когорти творчих натур без усякого сумніву належить Наш Леополійський Президент-елект Михайло Зарічний. Нагадаю, що наполегливе і цілеспрямоване заглиблення у проблеми ротарійства професор Зарічний на будень і свято суміщає з обов’язками Завідувача кафедри геометрії і топології, а також Декана механіко-математичного факультету Національного університету ім. Івана Франка у Львові.

Але звужувати коло своїх інтересів, а сферу діяльності до одного – нехай і провідного в Україні – наукового центру було б надто спрощеним варіантом існування для наукового генія. Разом із кількома десятками інших докторів фізико-математичних наук – своїх учнів-послідовників і однодумців – академік Зарічний піклується про престижність і константність розвитку математики в різних університетах Східної і Західної півкуль. Мандруючи в математичному просторі з допомогою пошукової системи, відзначимо: мало не кожен анонс серед першого десятка імен сучасних математиків обов’язково містить прізвище Михайла Зарічного.

Тому, щоб осягнути масштаб і якість поетично-фабулярної проблематики, яка входить у коло інтересів Зарічного-барда необхідно бодай на цілком дилетантському рівні вникнути в суть геометричної топології. Адже ця математична дисципліна вивчає такі (на перший погляд здавалося б!) парадоксальні явища як «Стрічка Мебіуса», що має лише одну поверхню. Парадоксальність і багатозначність – це стиль мислення Зарічного і в поезії, і у візуально-поетичних інсталяціях, і навіть у нешаблонних мелодико-гармонічних зворотах його пісень.

Нам – Леополійцям – уявити собі Михайла Зарічного в академічній поставі засушеного наукою відлюдька – “було б справжньою наругою!” J А ось образ сповненого ентузіазму й енергетизму барда – це саме про нього. Зарічний не цурається ні мікрофона, ні сцени, ні дружнього спілкування з музикантами і поетами. Він і сам вже давно визнаний серед митців як дуже оригінальний автор декількох поетичних збірок.

Уже традиційно, наприкінці кожного року Михайло Зарічний “звітує” перед громадськістю Львова про власні поетично-музичні здобутки проведенням творчого вечора. Якщо попередні відбувалися у Міському палаці культури імені Гната Хоткевича, то «Звіт 2012» пройшов у чудовому Актовому залі центрального корпусу Франкового Університету. За часів Австро-Угорської імперії ця будівля була зведена для роботи Галицького Сейму. Особлива історична аура «Салі під куполом» і студентство, як основа публіки, створили неповторну атмосферу в концерті з цілком символічною назвою «Unplugged».

Частина ІІ. Миколайкова середа.

19 грудня – свято улюблене для кожного з раннього дитинства. Святий Миколай – покровитель усіх дітей, мореплавців і простих подорожніх. Окрім цього, він ще й бідним у скруті допомагає. Практично, ROTARY (якби не був позаконфесійною організацією) мав би визнати Св. Миколая своїм головним патроном. Цей образ-символ добра і злагоди увійшов у свідомість кожного землянина – і віруючих, і атеїстів. Останні, щоб не проколотися на святості назвали його «Дєдушка Мороз», хоч вже тепер православні священнослужителі Московського патріархату категорично протестують проти такого знаку рівності. Однак, незмінність очікування приходу цього свята притаманна практично кожному. Це відчуття можна порівняти хіба-що з константністю числа π.

Цього року свято припало на середу – день Нашого Rotary-Club-Meeting. Засідання не відміняли, але провели його по-новаторськи, оригінально – у вигляді концерту “Five О’Сlock” із дуже символічним як для Нашого РК Леополіс, так і для Св. Миколая підтекстом «Від батька до сина».

Ідея єдності поколінь у даному випадку отримала цілком несподівану трансформацію. У ролі батька-посланця від Миколая зі сцени виступив Михайло Зарічний, який запросив для вручення подарунка свою улюблену донечку Софійку. А в залі з гордістю спостерігав як його син пописується своїми талантами гітариста-музикотворця інший Леополієць-батько – Мирон Куземський. Серед вдячної публіки в чудовому залі Університету імені Івана Франка поруч зі мною сидів ще один батько – Ростислав Смук, який ще перед самим закінченням концерту поспішив зі своїми «Миколайчиками» до Миколки Ґаука. Цю функцію Наш неповторний Побратим узяв на себе, бо як зразковий сім’янин встигає зі Святим Миколаєм і своїх трьох обійти, та ще й про кумового улюбленця згадати.

Як цілком очікуваний «Миколайчик» зі сцени від барда для публіки прозвучала сценка для одного актора. Фактично це був сценарій до фільму в стилі Science fiction. Музичний супровід до ньоого награванням шлягерів «The Beatles» на арфі-гітарі створив американський партнер Мирона Куземського по гітарному бізнесу і гість виконавського дуету «Zарічний – куZемський» – Jay Buckey.

Зарічний-сценарист – це ще одна нова, але цілком не несподівана іпостась так щедро обдарованого Богом Нашого Побратима.

Частина ІІІ. Константа.

Якось підчас дружнього Клубного спілкування Михайло Зарічний розповів математичний дотеп, який завершувався фразою: Плюс – константа”. Для оцінки вишуканості математичних формулювань, якими ненав’язливо, але дуже вправно нас усіх тоді осипав Михайло, моїх пізнань – скромно кажучи – …бракує. Більше того: я навіть не намагатимуся пробувати, як папуга, повторити aнауково-фахові формулювання! Але кінцеву фразу я (як, зрештою, і всі тоді присутні) зрозумів дуже чітко.

Не лише для інтелектуалів-математиків, але й для всякої культурної, інтелігентної людини будь-який прогрес, новації, винаходи і ЗМІНИ мають значення лише тоді, коли особистість володіє міцною і надійною базою знань і цінностей, котрі людство трактує як незмінну величину, або – КОНСТАНТУ.

Наше життя, нажаль, сповнене несподіванок: заметілі й 20-градусні морози в час глобального потепління; цунамі, землетруси і … «системно несподівані» приходи зими. Ми постійно вагаємося у своєму виборі на виборах, у визначенні й дотриманні законності чи житті «па-панятіям». Ми живемо в постійному очікуванні: ЩО ШВИДШЕ ОБВАЛИТЬСЯ ? – гривня, долар чи євро? …а може – наш дах над головою?.. – або наша машина в каналізаційний люк, бо кришку вкрали?..

Тому життя без КОНСТАНТ було б не просто нестерпним, а просто неможливим!

Виступ зі сцени Університету Михайла Зарічного в програмі «Від батька до сина» для мене не став жодною несподіванкою. Це не було ні відкриття, ні новація. Це просто була КОНСТАНТА. Саме у цьому великий життєвий здобуток Нашого Друга МИХАЙЛА. Він просто не здатен ні в своїй науковій діяльності, ні в організації робити в університетах – у Львові чи Загребі, у Польщі чи на Флориді; ні у виступі зі сцени, ні в черговій публікації – не здатен нас, його друзів і шанувальників таланту розчарувати. Не здатен і не вміє, бо його творчі пошуки і винахідництво завжди мають під собою потужну і незмінну інтелектуальну базу.

Цю базу мовою фізико-математичного середовища найкраще визначити як

ПЛЮС – КОНСТАНТА !

Прочитано 144 разів
Богдан Котюк

Bohdan Kotyuk

Musical composition

Галерея зображень

Детальніше в цій категорії: « Ще одна Торговиця Старі фотографії »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається