«ТОРГОВИЦЯ» або наша історія

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Так вже нашому народу укладається, що його історія є дуже неоднозначна й багатолика. Більше того: навіть її трактування набуває подеколи діаметрально протилежного забарвлення. Воно б ще й нічого, коли б це був лише плюралізм і різнобарв’я думок чи характерів – це було б навіть свідченням багатогранності нашого люду. Але гірше, що найчастіше це різношерстя в історичній науці (а тим більше в історичному романі чи іншому художньому творі) йде від зовнішнього втручання й нав’язування нам усякими зайдами своєї ідеології чи «трактування» тих подій, що є лишень нашою історією.

Останнє Леополійське засідання у Трапезній (19.09.12) стало зустріччю зі справжньою – живою й непідробною НАШОЮ ІСТОРІЄЮ. Спікером цього разу Президент запросив Романа Іваничука. Пишу це ім’я без титулів не через те, що шкодую місця для їх перелічування, а тому, що для України ім’я РОМАН ІВАНИЧУК – це вже найвищий титул. Про цю людину не знає хіба неотесаний манкурт. Але знати і читати його книжки – це одне, а протягом цілої години спілкуватися!..

120921i1Це спілкування було теж окремим художнім твором Романа Іваничука – не новела чи фрагмент із 51-го роману, а своєрідна й неповторна сповідь митця і ЛЮДИНИ, яка не соромиться своїх огріхів чи прорахунків (бо хто ж безгрішний!), але водночас – добре знає собі та свому творчому доробку ціну. Знає й усвідомлює, що хоч і прожито вже довге життя, але цілком не на дарма. Так. Доводилося й торгуватися, але вдавалося щось і виторгувати! І цей торг був вартий того, бо в результаті поставала ще і ще одна книжка. І остання історична (як на цей час) – «Торговиця». А два попередні десятки історичних романів Романа (ось де сила імені!) – це справжній курс формування свідомого патріота.

Для всіх нас, ще колись давно, Іваничук розпочався із «Мальв». А що професійна критика вважає вершиною його творчості «Манускрипт із вулиці Руської» – це не дивно. Знову ж назва чи то пак – ім’я спрацьовує! Манускрипт – це вже асоціації з непідробною історією, вулиця – це поступ історичний, а Руська – це ми й так нікому не віддамо, які б Грозненські чи Петровські укази нам не нав’язувалися. Чи саме таким був хід думок тих критиків, котрі за кухлем пива дискутували у Львівській кнайпі на вулиці Руській, де як стверджують її щасливі власники й було знайдено «Манускрипт», – стверджувати не беруся.

Гроші можна добувати різними шляхами. І торгівля пивом чи наїдками – це благородно, на відміну від торгівлі історичним минулим. А саме ця тема є зараз як ніколи актуальною для нашого народу, який за дивним збігом обставин свою державу має тільки 21 рік. Якщо для творця історичних романів аж 21-а книга є знаковою, то для Української держави 21 рік існування – може стати вирішальним. Ось тільки одне: як би не проторгуватися!?.. З ким? Куди? За кого?..

Для РК «Львів-Леополіс» Коломия – це ніби alter ego. Зо 5 – 7 Леополійців це місто вважають мало не своєю alma mater. І не стільки через те, що є вихідцями із Покуття, а тому, що Коломия – це справжня й жива історія нашого духу. А для Романа Іваничука Коломия – це повернення в дитинство і юність, до батьків-прадідів і неповторно-іронічного шарму сприйняття дійсності й минувшини сповненими елєґанції достойних панюсь.

Колись зі своєю другою, але не менш коханою дружиною і знаною письменницею Ніною Бічуєю Іваничук забрів на Коломийське передмістя Торговицю, що на Прутянському зарінку. Згодом, коли вже був майже написаний роман, саме ця назва й виявилася найбільш влучною для всього продуманого й пережитого. Він не торгує своєю творчістю. Він просто і правдиво малює нашу історію. Малює – бо він не поет (від цього амплуа відхрещується надзвичайно екзальтовано). Малює, бо він – художник історичного роману. Та й сам є живою історією. Історією нашого народу. Бо він – РОМАН ІВАНИЧУК.

Прочитано 110 разів
Богдан Котюк

Bohdan Kotyuk

Musical composition

Детальніше в цій категорії: « Фінал Ще одна Торговиця »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається