Фінал

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

ФІНАЛ

(Скупа стенограма у трьох частинах)

Частина І. «Клейноди»

Фактично їх (тобто – фіналів!) було два. Звичайно, кожен після 5-ти років драматичної підготовки до проведення “EURO – 2012” у Львові та інших містах по обидва боки – на схід і захід від нас – під словом «Фінал» одразу зрозумів: йдеться про феєричний футбольний матч між збірними “Squadra di calcio azzurra” i “Furia roja” 1 липня на Олімпійському в Києві. Але для Ротарі-Клубу «Львів-Леополіс» першим Фіналом (і не менш феєричним, “фурійним” й успішним ніж для іспанців) стала Передача Клубних Президентських Повноважень від Влодка Костура до Олеся Гайовишина. А відбулася ця імпреза дуже чітко по Ротарійському календарю з 30.06. на 01.07. у відпочинковому комплексі «Оріон», що по трасі зі Львова на Страдч.

Хоч більшість Леополійців і були присутні на цьому знаменному Ротарійському дійстві, однак, для робочо-відряджених і сімейно-відпочиваючих конспективно подам власні враження від драматургії й настрою Нашого Леополійського Свята.

Дислокація: «Оріон» – це новозбудований готельно-ресторанний комплекс серед соснового лісу.

Зал: Банкетний у “грецькому” стилі, проте, має високу стелю, що при значній кількості надиханого і натанцьованого у більш ніж 30-ти градусну спеку надворі, творить у залі майже ідеальний клімат.

Звіт: Президент 2011 – 2012 вже неодноразово протягом останніх двох місяців перед Клубом і проводирями Дистрикту, з екрану ТБ і в присутності міжнародних делегацій – ба, навіть, самого Президента RI Кальяна Банерджі! – чудово давав собі раду зі звітом. Не стало виключенням і останнє засідання Клубу в середу, коли ми слухали резюме Правління Костура й оцінюючи усе, що було звешене Леополісом за цей рік. Але себе хвалити не будемо. Цю цілком не вроджену скромність нам протягом усього свого Президентства прищеплював зразково врівноважений, завжди елегантний і точний тепер уже Past-President Володимир Костур.

Усіх спраглих ще й іще раз посмакувати Добрі Клубні Справи відсилаю до нашого website. Наша активно діюча сторінка в інтернеті, поруч із міжнародними контактами, стала потужним вкладом в історію Клубу. Це ті два стовпи, які за Президентства Влодка Костура ще додали певності та стійкості міцній будівлі із назвою Ротарі-Клуб «Львів-Леополіс».

Ідея свята: “Для наших дружин, із вдячністю!” – таким було гасло Передачі Клейнодів. Бо саме так, готуючи для усього Леополіса це свято, сформулювали свою ідею Діючий Президент разом із Електом. І цей девіз буквально червоним стягом пронизав увесь вечір. Тому не дивно, що наше традиційне «Слава!» ми частіше вигукували Наталці Костур і Олесі Гайовишин ніж їх закоханим чоловікам.

Передача повноважень: Звичайно ж, кульмінацією Першої частини Фіналу стала Передача Клейнодів. Але увесь внутрішній заряд і ритм нашого святкового вечора засвідчив, що найціннішим і найдорожчим КЛЕЙНОДОМ для кожного Леополійця є його “друга половина” – дружина, діти і родина!

Чи потрібні в такому випадку ще якісь пояснення у відповідь на постійні й (як на нас) досить надокучливі запитання:

«Чому це РК «Львів-Леополіс» так вперто не бажає прийняти до свого кола жодної ротарійки?»

Частина ІІ. «Музика»

Музика того вечора була трьох ґатунків. І не у співвідношенні якості, а відносно призначення і потреб: 1/ Виступ Клубної самодіяльності; 2/ Професійне музикування до забави; і 3/ Концертна програма.

Почну з другого. Увесь вечір постійний супровід забави здійснювали: тенор-професіонал Любко, скрипаль Юрко (диплом Московської консерваторії) та акордеоніст (Львівська консерваторія) Мирон, якого ми всі добре знаємо по «Віденській». Хлопці працювали чесно, бо навіть, коли публіка вийшла на подвір’я з доброчинною місією “Донорство для комарів” – музиканти не проігнорували цієї акції, а мужньо слідом за доблесним Леополійством понесли свою музику до природи й у народ.

Цілком інший ґатунок музикування продемонстрував вокальний ансамбль. Свою нову концертну програму зі значним акцентом на класику нам презентував октет «Орфей». Цей колектив ми добре знаємо із попередніх виступів на наших Леополійських зібраннях. Але цього разу – хлопців було просто не впізнати. Тепер октет «Орфей» перетворився у цілком оригінальний колектив зі своїм неповторним тембральним звучанням, яскравими солістами, дуже майстерним аранжуванням і досить переконливою сценічною поведінкою.

Чимала заслуга у професійності звучання вокальної формації «Орфей» криється за вмілим використанням підсилювальної апаратури, чому самодіяльність може лишень позаздрити. Але чудес не буває, бо керував апаратами та мікрофонами їх власник і, до слова, один із кращих у Львові молодих диригентів-симфоністів Лесик Левицький.

Концертну програму «Орфей» уклав у п’ять в’язанок: українські народні пісні та безсмертні хіти В.Івасюка були по драматургії концерту обрамленням для попурі з репертуару Andrea Bocelli, фрагментів із опер Джузеппе Верді та в’язанки мелодій із франко-канадійського мюзикла “Notre-Dame de Paris”.

Але найбільшою несподіванкою для багатьох присутніх стала прем’єра на “великій сцені” нашої самодіяльності. Це був перший публічний виступ Клубного біґ-бітового ансамблю. Чотири народні пісні у супроводі 3-х гітар і ударних заспівав наш Леополійський Паваротті Роман Р. Романівка, а сповнений драйву “Hey Jude” із репертуару «The Beatles» лише натякнув на невичерпний мистецький потенціал Михайла Зарічного, який цього разу окрім співу продемонстрував ще й майстерне володіння бас-гітарою.

Репетиційний період нашого біґ-біту був дуже короткий, але результат – вражаючий! Була у цьому перш за все заслуга Головного будівничого музичного інструментарію в Україні і, як виявилося – самовідданого ударника Мирона Куземського. Він став не лише мотором ансамблю, але й його серцем, бо повністю забезпечив і апаратурою, і гітарами життєдіяльність колективу. Більше того: для проведення репетицій Мирон і свою Сихівську домівку, і фабрику «Трембіта» перетворив на музичні студії. Якщо додати, що до музикантів-ротарійців долучився ще й Куземський-молодший, то стане ясно: Леополійська програма “Від батька – до сина отримала своє нове, концертне прочитання. Свідченням цього є успішний старт Володимира Куземського як соло-гітариста в дуеті з батьком!

Наш Клубний музичний колектив лишень перебуває на стадії становлення, але на осуд громади було винесено не тільки досить різнопланову програму, але й одразу свої дві назви ансамблю. Під яким стягом – «Трембітлз» чи «Q-Zemski-Band»цей човен зануриться в океан музико творення і шоу-бізнесу – вирішувати вже Клубу.

Премєрним стало і виконання ансамблем спеціально написаного для Друзів-Леополійців нового твору автора цих рядків. Задуманий як Ротарійська балада, тепер пісня отримала вже остаточну свою назву «LRCA», тобто – «Leopolis-Rotary-Club-Anthem», або

«Гімн Ротарі-Клубу Львів-Леополіс»

Частина ІІІ. «Гра, або Футбол»

Футбольний фінал “EURO – 2012” у неділю – це той фінал, якого все прогресивно налаштоване людство чекало і працьовито докладалося до найкращої організації цього «Круглого свята» протягом останніх років. Для особливо активно вболіваючої частини РК Леополіс він став плавним продовженням суботньо-недільної Передачі Президентських Повноважень. Здавалося б – ось лише декілька днів тому в урочищі Жуківка ми радісно-гучною компанією спільно були свідками Відкриття футбольної містерії, робили ставки, прогнози, дебатували можливості НАШИХ…

І ось – усе скінчилося. Служба AVE збирає останні залишки сміття у фанзонах; уся Україна з образою згадує мадярське судівство (але – чи ж нам звикати до неадекватності позиції заангажованих або непрофесійних суддів!?); кращим торсом чемпіонату і одним із найкрасивіших голів (попри всі звинувачення англійських журналістів у расизмі на стадіонах Польщі та України) визнано чорношкірого італійця ганського походження Маріо Балотеллі; у персональному двобої ґрандів між двома Андріями – Андреа Пірло та Андресом Ін’єстою – за звання кращого футболіста чемпіонату цілком заслужено в лицарському герці переміг скромний, філігранний, мудрий і неймовірно талановитий організатор командної гри Андрес Ін’єста. На останньому Чемпіонаті світу 2010 саме гол Андреса став вирішальним для здобуття «Червоною фурією» перемоги у фіналі.

Приємно, що господарі “EURO – 2012” – і українці, і поляки – виявили чудеса дружелюбності, гостинності й толерантності – навіть, якщо дехто із вболівальників на Хрещатику не встигав добігти до такого звичного для європейців біотуалету, а необтяжені нормами цивілізованої поведінки в гостях росіяни намагалися встановлювати свої порядки на вулицях польських міст. Збірна Російської Федерації теж повернулася додому з перемогою: вони тепер повинні сплатити УЕФА рекордно високий штраф за свої бійки та неадекватну поведінку вболівальників.

4 : 0 – це більш ніж переконлива перемога. Дехто зі знавців футболу висловив думку, що якби іспанцям на цьому особливо залежало, то рахунок міг би бути і… 7 : 0! Просто спрацювало виховання і багатовіковий статус культури поведінки: знущання перетворило б Фінал зі свята на панахиду.

Ставки, які було зроблено Леополійцями в час перегляду Відкриття спрацювали по-різному. Але переможців було троє. Сповнені вдячності за унікальну можливість спільного перегляду Фіналу, усі присутні без особливого азарту реагували на преміальні. Найголовнішим було те, що нам вдалося ще на декілька годин продовжити настрій і клімат Фіналу Ротарійського Року. Може саме тому ми одностайно вирішили, що зібрані кошти будуть спрямовані на одну із тих чисельних програм, якими опікується Наш Незрівнянний Друг Ростислав Смук.

 

Отож – Фіналів було два. І обидва виявилися надзвичайно потужні, емоційні, дружелюбні та ефективні. Дай нам Боже і надалі втримати, а може – й іще підняти високо встановлену планку ГРОМАДСЬКОГО СЛУЖІННЯ.

Людям – в користь, а собі – в радість!

(фотографії Мирослава Кулинича)

Прочитано 166 разів
Богдан Котюк

Bohdan Kotyuk

Musical composition

Галерея зображень

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається