Лаврів: сиротинець і монастир. Спас

Акція «Святий Миколай в гостях у сиріт Святого Онуфрія».

Як Святі Онуфрій і Микола намовили ЛТБ і РК «Львів-Леополіс» до мандрівки в історію

Про святість, історичну і культурну цінність Галицьких поселень Лаврів і Спас, як виявилося, існує низка досить глибоко опрацьованих наукових розвідок. Тому моя комплементарно-пропагандистська інформація, що була розіслана всім Леополійцям напередодні благочинної акції Клубу в Лаврівському сиротинці імені Святого Онуфрія й надалі залишається лише спробою долучитися до Всесвітньої боротьби ROTARY з неграмотністю. До цих анальфабетів, перш за все я відношуся сам – бо (на свій глибокий сором) лише зараз зумів дещо більше дізнатися про історичну долю цих місць і їх культурно-просвітницьке значення для нашого народу.

ROTARY (зрештою, як і все решта в нашому житті!) стоїть на трьох китах:

1.) Інформація;           2.) Організація;         3) Кошти.

Інформацію нам подав М.Уханський від ТБ. Редактор програми «Вже ранок» панна Інна Павлючик (яка разом з оператором Олексієм долучилися до Миколайкової компанії Леополійського буса), як пізніше виявилося, настільки знайома зі сиротами, що вони вітали її появу вигуками «Інна приїхала!» й одразу ж почали розціловувати.

Організацію мандрівки взяли на себе Президент Володимир Костур (що само собою зрозуміло) і Паст-Президент Юрій Косенко, що є безсумнівним свідченням величини його палкого ротарійського серця і душевності в стосунках із ближніми.

Кошти, які були виділені з нашої Клубної каси і зібрані за святковим столом Президента-електа Олега Гайовишина – це лишень одна із трьох часток фінансування акції «Святий Миколай в гостях у сиріт Святого Онуфрія». Бо мішечки зі шоколадними забавками на ялинку для кожного з 38 дітей-сиріт закупив за власні кошти Юрко Косенко, а заправку нашого автобуса взяв на себе Михайло Буга.

Наступне, що треба висловити, то – всім їм: ііі і і і і … СЛАВА! СЛАВА! СЛАВА!

Але необхідно пісню СЛАВА! проспівати й директорові сиротинця пану Мар’яну Яворському. Його діди-прадіди споконвіку жили в селі Спас, куди й нас запрошував Пан Мар’ян приїхати Клубом: на маївку, до водоспаду, на шашлик.

Але вразив нас директор Яворський не стільки відкритістю й щирістю, як своїм завзяттям, господарністю й глибокою ерудицією – чого я особисто аж ніяк не очікував побачити в тому знівеченому комуністичним режимом і до цього часу ще не реабілітованому Українською державою, забутому й незнаному для багатьох «істинних патріотів» глухому закутку чарівної Бойківщини, де упокоївся

ПЕРШИЙ ЛЬВІВ’ЯНИН – КОРОЛЬ ЛЕВ І ДАНИЛОВИЧ.

Прочитано 127 разів

Галерея зображень

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається