Гошівський монастир – «Карпатський трамвайчик». Подорож пізнавальна і дуже повчальна

Субота, 08 жовтня 2011;

Як тільки водій запустив мотор автобуса – екскурсовод від турагентства почав блискітливо пописуватися своїм знанням найнеймовірнішої інформації з історії краю, архітектури, різних природничих наук і напічкувати нас пікантними кур’йозами з життя історичних осіб. Свій гонорар пан «Говорун» відпрацьовував чесно, хоч подеколи Леополійцям було трохи прикро, що за його виразною дикцією не вдавалося розчути влучних реплік і дотепів, що долинали то з одного – то з іншого кінця автобуса.

Метою першої половини нашої подорожі було поклоніння чудотворній Гошівській іконі.

Наш автобус виїхав аж на сам верх Ясної гори у Гошові – в селі, перша згадка про яке відноситься до 1464 року. Протягом двох століть – аж до Другої світової війни – Гошівська церква Св. Преображення славилася саме цією чудотворною (що плаче!) іконою Матері Божої. Її ще називали «Цариця Карпат». У війну церква згоріла, а ікона після війни пропала. Донині монахи не можуть знайти ні її оригінал, ні її шати та корону. А була це копія чудотворної Белзької (Ченстоховської) Богородиці, яка під час перебування у замковому храмі містечка Белз славилася своїми чудо діяннями ще від 14 ст. У кінці того ж століття її перевезли до Польщі, до містечка Ченстохови, а слава – залишилася.

Український іконописець отець Ювеналій Мокрицький кілька років відтворював у Римі копію Владичиці Ясної гори. Освятив її Папа Римський Іван Павло ІІ. Тепер об’єктом паломництва до Гошова стала ця КОПІЯ З КОПІЇ Пресвятої Богородиці Белзької.

Такого чистого, спокійно-величавого і безмежно-красивого простору, як той, в якому опиняєшся зійшовши на Ясну Гору в селі Гошів, не знайдеш більше ніде. Гошівський греко-католицький монастир Чину св. Василія Великого ще на початку 17 століття – лише 50 років після зведення – був спалений кримськими татарами. Але його відбудували. Він знову горів, а його знову і знову відбудовували. Весь ансамбль монастирських будівель і храм-фенікс повстали перед нами в цілковитій досконалості БО:

Наприкінці 20 ст. протягом семи років на кошти доброчинців із німецького міста Майнц. архітекторами і реставраторами зі Львова, Дрогобича і Борислава під невсипущим наглядом німецьких експертів було здійснене остаточне відновлення монастирських споруд. До слова: Герб міста Майнц дуже нагадує два ротарійські триби, які поєднанує між собою Хрест Св. Андрія. Враження від перебування в Гошові, в цьому з душею і на совість відреставрованому монастирському ансамблі – справді незабутнє.

Накрапало. З автобуса ми пересіли в «Карпатський трамвайчик». Довкола – Болехівські Ґорґани: знищена і навіть дуже займана природа.

Правда – кожен Леополієць мав зі собою стільки всього смачненького і міцненького, що безлад за незашкленими вікнами одразу ж відійшов на третій план. Назовні поступово розпогоджувалося… – дощик припинився і виглянуло сонечко. На душі потепліло.

Кінцевий пункт. Півгодини на розминку. Перед тим, як «трамвайчик» потягнувся у зворотному напрямку, пасажирів усіх трьох вагонів нестримно потягло до річечки. Неорганізована юрба раділа, бо (не далеко відходячи від вагонів) отримала змогу трохи пострибати річковими камінцями.

Посеред зворотного шляху ми зійшли біля закинутого пансіонату, який за совєтів впевнено демонстрував досягнення соціалістичного способу життя. Біля покинутої будівлі були чудові, довгі столи та лави.

Ротарійська трапеза під майже літнім сонячним промінням змусила все довкілля сприйняти в радісно-рожевих кольорах. Автобус чемно приїхав за нами в призначене місце, щоб доставити змучені,... але цілком щасливі тіла додому.

Прочитано 86 разів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається