15 років Клубові

15 років Клубові леополійці вирішили відсвяткувати не показово гучно, а внутрішньо духовно. В результаті свято перетворилося в ціле мереживо неординарних змістовних подій.

Почалося дійство 9 травня молитвою на місці загибелі В’ячеслава Чорновола. Одинадцять леополійців з дружинами віддали шану Герою України.

Наступною була Чернеча гора у Каневі. Теплого травневого надвечір’я стежка до Шевченкової могили вкрилася розмаїттям вишиванок учасників поїздки. Скорботна молитва та славетний «Заповіт» розляглися понад Дніпром, широкополими ланами та кручами під орудою народного артиста України, професора Тараса Барана. Саме там особливо відчувається велич духу Великого Кобзаря та сила Його слова. Це не поет минулого, це навіть не просто Геній сучасності, це – фундамент майбутнього. Таким був лейт-мотив вечірньої дружньої бесіди у вечірньому Каневі. Весело потріскувала ватра, легко линула українська пісня понад берегом Дніпра.

Зранку переїзд до Кам’янки і знайомство Холодноярською «республікою» у місцевому музеї. Захоплююча розповідь Юрія Ляшка по-новому розкриває нам героїчну боротьбу холодноярців. Набагато простішою сприймалася вона на сторінках «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського та «Чорного Ворона» Василя Шкляра… Все ближче Холодний Яр, Юрій Ляшко розказує про свої історичні  розвідки-знахідки, книжкова уява про холодний яр перетворюється на реальну атмосферу внутрішньої глибини Холодного Яру. Спочатку хутір Буда і тисячолітній Дуб (1100), що бачив, а може і допомагав творити історію. Переїзд холодноярським лісом і … «Мотря», Мотринський монастир. За цими стінами освячували зброю холодноярські герої більше як на два десятки років раніше від героїв упівців. Юрій Ляшко розкриває все нові та нові сторінки боротьби двадцятих років минулого століття. Відкриваємо для себе ще одну  нову сторінку. В монастирі на подвір’ї на кам’яній брилі висічені три дати; перший раз Тарас Шевченко був у Мотринському монастирі в 1822 році! Чи не тут зародилася ідея «Гайдамаків» в голові восьмирічного хлопчика? Ось звідки «І повіє огонь новий з Холодного Яру»… Села Мельники, Кресельці. Молитви та гімни на могилах 26-ти річного отамана Василя Чучупака та його молодих побратимів, телефонічна розмова з Василем Шклярем і переїзд до Суботова.

«Стоїть в селі Суботові на горі високій» біла кам’яна церква-фортеця. Ще в далекому 1653! році збудована коштом Богдана Хмельницького. Церква прийняла тлінні останки гетьмана, була об’єктом різних історичних подій, оспівана Великим Кобзарем, зустріла нас дуже привітно. Отець Володимир (з Рогатина) разом зі своїм гостем отцем Андрієм відправили молебень та щиро благословили нашу подальшу мандрівку.

Тут в Суботові (наголос на перший склад) в мальовничому колоритному ресторані провели леополійці ювілейне засідання клубу. Оригінально виглядала наша ротарійська хоругва серед глечиків, мальв, дзбанків, маків та різноманітної старовини суботівського ресторану.

Ночуємо уже в Чигирині. «Чигирине, Чигирине»… ти був столицею з профіцитним бюджетом, ти був неприступною фортецею на кам’яних скалах… Пречудова екскурсія пані Оленки розкривала нам нові й нові сторінки історії та не залишала нас байдужими. Всі одностайні – їздити треба всюди, але на Черкащину обов’язково.

Святкування уродин нашого побратима Тараса Возняка час від часу відволікали нас від історії та непомітним зробили автобусний переїзд до Львова.

Завершилося святкування 15-ти річчя клубу 22 травня в Будинку органної та камерної музики великим органним концертом творів Ріхарда Вагнера в транскрипції для органу авторства Чартерного Президента клубу Богдана Котюка приуроченому до 200-ліття від дня народження Ріхарда Вагнера.

Але це наступна сторінка.

 

(фотографії Мирослава Кулинича та  Володимира Костура)

Прочитано 16 разів

Галерея зображень

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається