МІ – колекція і музей

 Між музикою і футболом є багато спільно. І перш за все – це те, що як на одному, так і на іншому переважна більшість людей «розуміються». Однак, якщо ви побачите скорочення МЮ, то майже не задумуючись, розшифруєте цю абревіатуру – Манчестер Юнайтед. А що стосується музики та МІ – то навіть далеко не кожен із професійних музикантів одразу збагне, що йдеться не про ноту <мі>, а про музичні інструменти, бо цим скороченням переважно користуються лише професійні музичні органологи – тобто, дослідники і знавці музичного інструментарію.

Про виставку українських народних музичних інструментів із колекції етномузикознавця Любомира Кушлика і в медіа, і на засіданні Нашого Клубу, і в електронному листуванні повідомлялося не раз. Увесь Львівський державний історичний музей протягом цілого тижня готував цю експозицію. І відкриття виставки у залах на площі Ринок 6 о 15 год. 11.06.2012. – вдалося. Воно, хоч і було серед трудового робочого дня і тижня, все ж зібрало велику громаду зацікавлених і заангажованих осіб.

Вже з порогу враження справляє неочікувано чисельна і колоритна велика експозиційна стіна із трембіт. Цей Карпатський сигнальний МІ, який лише візуально є споріднений з африканською вувузелою, став містком від стихії вболівальників на площі Ринок до справжніх раритетів українського фольклору, що представив творець Виставки і власник найбільшої в Україні колекції МІ мій дуже давній (бо ще з часів навчання в консерваторії) приятель Любомир. Якщо збірка МІ, що зберігається в кількох кімнатах Київської Музичної Академії – центрі українського музичного професіоналізму – налічує біля 3-ох сотень експонатів, то колекція, яку за 20 років самовідданого пошуку зібрав львівський фольклорист – це понад 700 раритетів, які мали б вже давно загинути, але на щодень стаціонарно в запакованному вигляді зберігаються у валізках в його помешканні.

Коли ви потрапили на сайт РК «Львів-Леополіс», то з таким самим успіхом зможете знайти масу іншої інформації про Кушлика та його колекцію. У цьому повідомленні її зайвий раз переказувати нема потреби. Але необхідно нагадати, що «СТВОРЕННЯ МУЗЕЮ МІ» було одним із проектів Нашого Клубу. Це ще два роки тому було задекларовано.

Тому не дивно, що наші Леополійці виявили інтерес до Виставки як культурно-пізнавального феномену. Не лише трембіти, але й величезний стенд з окаринами (чи-то – зозулицями) привернув увагу Директора фабрики бандур та інших МІ «Трембіта» Мирона Куземського. Не залишилися без уваги мультиінструменталіста і професора Тараса Барана не тільки сопілки, фрілки та інші свищики, які прагнув у роботі продемонструвати організатор виставки, але й історичні цимбали, бандури, цитри та безліч інших МІ.

Колекціонер Кушлик не обмежився коментарем до експозиції, але й добрих два десятки МІ продемонстрував у дії. Свій сольний виступ він доповнив ансамблевим фольклорним музикуванням разом зі своїми студентами. Уся п’ятірка музикантів і по цимбалах била, і решітком заохочувала, і “на скрипку грала”… А ще – заспівала. Правда не нашої рідної з Карпат, Поділля чи Волині, а із Козацького Краю. Тому й голоси були як степ відкриті, гучні та крикучі – такі, як цього вимагає автентична виконавська манера для пісень зі Сходу України – з Дикого степу. Публіка просила: «Ще!», а дехто (зокрема присутній на дійстві знавець санскриту) дивувався і морщився: «Для чого ж так дико співати?»

Так, ще далеко не кожен, хто вважає себе експертом із футболу та музики пізнав таїни як першого, так і другого. Але ми ще до цього прийдемо. Те, що запланував Ротарі-Клуб «Львів-Леополіс», обов’язково втілиться в життя. Цей час настане: ми зможемо пишатися своїм Музеєм МІ подібно, як це роблять інші культурні столиці Європи – парламентсько-дипломатичний Брюссель чи пивно-футбольний Мюнхен.

Прочитано 38 разів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається