Літературно-музичний вечір Михайла Зарічного «…та ще спадає листопад…»

Четвер, 17 листопада 2011;

Коли Михайло Зарічний домовлявся з Ігорем Мартиненком про дату проведення свого вже третього, а тому (мабуть) вже традиційного Творчого вечора в Палаці культури ім. Гната Хоткевича, він ще не підозрював, що вийде на сцену не лише як поет, бард, творець візуальної поезії і драматичної прози, зрештою – як знаний у цілому світі математик і декан Університету ім. Івана Франка, але і як Названий на 2013 – 2014 рік Президент Ротарі-Клубу «Львів-Леополіс».

Вже на самому початку Творчого вечора публіка в залі зраділа, що зустріч з поезією та музикою буде неформальна: на сцені Хоткевича з двома горнятками кави з’явилася мила молода. Дещо розгубленому поету-математику Михайлу Зарічному і композитору Богдану Котюку, який був ведучим цього вечора, дівчина повідомила: “Це від директора закладу культури – від вашого товариша-Леополійця Ігора Мартиненка”.

Вірші про осінь, погоду і природу змінили філософські роздуми про Рідний край, Карпатський розмай і що найважливіше … – про місце поета-філософа в глобалізованому сьогоденні.

Знамениту пісню Еріка Клептона «Лейла» Михайло Зарічний виконав разом зі знаним у цілій Україні гітаристом Андрієм Бадюком в ролях: «Меджнуном» – тобто Еріком Клептоном, був Андрій Бадюк, а роль щасливого обранця красуні Патриції Бойд зіграв на гітарі не вже покійний член ансамблю «The Beatles» Джордж Гаррісон, а жива легенда Львівської математичної школи академік УНАН професор Михайло Зарічний, який при цьому ще й рецитував власний вірш «Лейла».

Молоді актори театру ім. Заньковецької створили на сцені своєрідний “поетичний марафон”. Вони один поперед одного наввипередки й до нестями читали білі вірші математика, котрому в поетичній інвенції позаздрить не один зі спадкоємців Богдана-Ігора Антонича або Василя Стуса.

Своєрідною несподіванкою вечора була поява на сцені камерного складу Симфонічного оркестру «INSO-Львів». За диригентський пульт став Богдан Котюк. Своє Симфонічне рондо «Вертаюсь у Львів» на тему Михайла Зарічного композитор написав спеціально з оказії “усе ще спадаючого листопада” з присвятою бенефіціанту.

Завершення Літературно-музичного вечора Михайла Зарічного було більш ніж веселе: весь зал буквально лягав від сміху, коли поет-бард, перелицювавшись у першорядного драматурга, знайомив досить чисельну публіку Палацу Хоткевича зі своїм останнім твором у прозі «Перцепції».

Словом: хто не був – то пошкодував, а хто був – то ще і ще хоче і прагне спілкування з поезією, музикою, прозою і неймовірною особистістю, якою є НАШ Михайло Зарічний.

Прочитано 363 разів

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається