Роки життя РК «Львів-Леополіс» очима його президентів

2003–2004 рр. Президент РІ Джонатан Маджіяґбе: «Простягни руку допомоги»

Президент РК «Львів-Леополіс» 2003–2004 рр. Ярослав ШПАРИК

Мій незабутній рік для Ротарі

  • Звичайно ж, бути п’ятим Президентом нашого Клубу було нелегкою справою. У Клубу вже були проекти, за якими нас упізнавали (програми Юрка Іваніва, Богдана Котюка, Богдана Матіяшека) – їх треба було продовжувати. Були клубні традиції (пам’ятні дати Клубу, Новий рік, коляда, Маланка, весна на львівській швейцарії...) – їх треба було підтримувати.
  • Нині шкодую, що не вів у час свого президентства паперові записи. Мав надію на комп’ютерну техніку – електронні листи, файли у форматі «.doc», цифрові фото. Віруси, «апґрейд» комп’ютерів – багато зникло без сліду. Розумію, що Ротарі – це дуже серйозна гуманітарна діяльність. Але наш Клуб, сповна віддаючи їй належне, має свої унікальні особливості. Ми зустрічаємося не лише для здійснення благородних справ. Для мене і для багатьох моїх побратимів наш Клуб – це перш за все коло щирих друзів, з якими приємно не лише працювати, а й відпочивати чи розважатися.
  • Для мене все розпочалося з передачі президентських повноважень. Тоді великою делегацією ми дружно відвідали «Міленіум». Ні до того, ні після я там не був, а тоді гуляв аж до світання! А згодом – святкування річниці нашого Чартеру в «Ескалібурі», коляда з відвіданням осель багатьох наших колег, Маланка в «Оселі» Олега Гайовишина і дитячий вертеп. Далі 8 березня – «Місто», боулінґ і купання до ранку в сауні Богдана Матіяшека… Може, це суб’єктивна думка, але видається, що останнім часом ми сім’ями зустрічаємося вже рідше… Старіємо?..
  • Від мене чекають спогадів і про серйозні клубні справи. А найяскравішими були дві події: у середині липня Юрко Іванів зібрав у Палаці ім. Гната Хоткевича діточок, серця яких оперували у США. Я не забуду тих родин, щастя яким подарували зовсім чужі люди. Серед цих благодійників були і мої побратими – леополійці! А восени саме мені, як Президентові Клубу, випала честь завершити благородну справу двох моїх попередників – Юрка і Богдана – і передати понад сорок ялових корів селянам Шацького району на Волині. Усі згадують про наших корів, і я навіть знаю, чому. Адже ми переконалися в біблейській істині: суджені будемо не за те зло, яке заподіяли, а за те добро, яке могли зробити, але не зробили. Ми ж зробили чимало добрих справ! У тому числі за моєї каденції.
  • Провівши цілий рік на найвищому ієрархічному клубному щаблі, я щороку при передачі президентських повноважень заздрю тому з моїх колег, який упродовж року матиме змогу бути серед тих, хто має за мету творити добро.
Прочитано 160 разів
Детальніше в цій категорії: « 2004-2005 2002-2003 »

Прокоментувати:

Переконайтесь що ви заповнили усі поля, відмічені зірочкою (*). HTML код не допускається